Восстал народ на народ,
Восстало царство на царство,
А время бежит не идет,
Становится жарко.Жарко.
Тесно от гнева в сердцах,
Жалость?Всех ненависть хлещет
Все заблудились в темных"лесах",
Всех обуяла беспечность.
Многие скажут сейчас"замолчи",
Все ты об аде,не страшно?
Время тяжелое здесь прошли?
Здесь?Все дела напрасны.
Вера живая спасает людей,
Праведник верой жив будет,
Время бежит,приходи скорей,
Прости.И Он не забудет.
Может подумал,что так хорош,
Сравненье на общем фоне,
Слово же Бога ты не во грош,
Иль пребываешь в законе?
Слово гласит,прочти поскорей,
"Праведных нет под законом,
Все согрешили:русский,еврей,
Грек,мусульманин,Эстонец.
Вот потому и пришел Христос,
Исполнил закон,жертвы не нужно,
Жертвою став,умер,воскрес,
Новый завет,Его вечная служба.
В храме небес входит к Отцу,
Ходатай завета нового,
Сын совершенный,Покорный Творцу,
Камень-ставший жизнью,основою.
Мятутся народы.Ища своего,
В темень жизнь погружая,
Короток век пребывания сего,
Вечность всех ожидает.
Прочитано 3758 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Итак умоляю вас, братия, милосердием Божиим, представьте тела ваши в жертву живую, святую, благоугодную Богу, для разумного служения вашего, и не сообразуйтесь с веком сим, но преобразуйтесь обновлением ума вашего, чтобы вам познавать, что есть воля Божия, благая, угодная и совершенная.
царь Давид
2010-05-16 11:09:43
Жертва Богу - дух сокрушенный; сердца сокрушенного и смиренного Ты не презришь, Боже.
апостол Петр
2010-05-16 11:12:01
Устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
